До цього часу навколо імені Степана Бандери – лідера Організації українських націоналістів – точаться запеклі суперечки: дехто вважає його посібником гітлерівців і співучасником нацистських злочинів, інші – патріотом України і борцем за її незалежність.
Одне слово, погляди украй полярні. Якою ж була ця людина, якими шляхами прийшла вона до українського націоналізму? Настав час подивитися на особистість Степана Бандери об’єктивно.
Про життя цієї легендарної людини можна говорити багато – і те, як він двадцятип'ятирічним юнаком терпів тортури польських поліцаїв задля того, аби не "здати" своїх товаришів з ОУН на Варшавському процесі у 1935-1936 роках, за що був засуджений до смертної кари з заміною на довічне ув'язнення; і те, як він взяв на себе політичну відповідальність за проголошення Української держави 30 червня 1941 року, сказавши рішуче "ні" німецькому генерал-губернатору на вимогу відкликання Акту проголошення, за що був арештований нацистськими окупантами, а ув'язнення відбував у концтаборі Саксенгаузен.
Провідник ОУН, який не боявся смерті заради незалежності України, був прикладом для майбутніх поколінь, тому вбивство агентом КГБ Богданом Сташинським Степана Бандери було замало для партійних московських бонз. Вони боялися його за життя, боялися і після смерті, усіляко спотворюючи історичну дійсність і приховуючи її упродовж десятиліть.
Сьогодні, коли Україна здобула незалежність, архіви відкрито, ми не маємо права боятися думки чільників Російської Федерації чи виразників їхньої позиції в Україні.
Сьогодні стає очевидним, що Україна потребує своїх героїв. Україна потребує Степана Бандеру, в першу чергу, як зразок вірності Україні, не підкупності її ворогам. Тим більше, що Степан Бандера, століття від дня народження якого ми святкуємо, був не борцем-одинаком, а лідером цілої організації, яка об'єднувала яскраві особистості.
Українське суспільство уже визнало Степана Бандеру. Інтерактивне шоу "Великі українці" упродовж 2007-2008 років на телеканалі "Інтер", на якому постать Степана Бандери зайняла третє місце, засвідчило, що інформаційну блокаду щодо ім'я Провідника ОУН прорвано.
І як результат визнання народом України заслуг одного із своїх синів, за незламність духу у відстоюванні національної ідеї, виявлені героїзм і самопожертву у боротьбі за незалежну Українську державу, Указом Президента України Віктора ЮЩЕНКА № 46/2010 від 20 січня 2010 року постановлено:
Присвоїти звання Герой України з удостоєнням ордена Держави БАНДЕРІ Степану Андрійовичу – провідникові Організації українських націоналістів (посмертно) http://www.president.gov.ua/documents/10353.html .
Указ В.Ющенка одразу ж викликав реакцію прибічників та опонентів ідеї визнання С.Бандери національним героєм України, так:
25.02.10 р. Європарламент прийняв резолюцію щодо ситуації в Україні, де в п.20 сказано: « Глибоко шкодує щодо рішення колишнього президента України Віктора Ющенка посмертно нагородити Степана Бандеру, лідера Організації українських націоналістів (ОУН), яка співпрацювала з нацистською Німеччиною, званням «Національного Героя України»; сподівається у зв`язку з цим, що нове українське керівництво перегляне такі рішення і зберігатиме відданість європейським цінностям» http://unian.net/ukr/news/news-364951.html
У відповідь 3 березня Тернопільська обласна рада ухвалила звернення до Європейського парламенту з приводу прийняття Резолюції від 25 лютого 2010 року щодо ситуації в Україні, зокрема, п.20. Тернопільські депутати вимагають, аби Європарламент скасував цей пункт, оскільки "звинувачення Бандери в співпраці з нацистською Німеччиною є неправдивими" http://www.zaxid.net/newsua/2010/3/3/144621/
До депутатів із Тернополя долучились депутати з Львова та Ів.Франківська. http://www.pravda.com.ua/rus/news/2010/03/4/4830455/, http://www.rosbalt.ru/2010/03/04/717548.html
А от депутати Запорізької обласної і міської рад (де ви козаки-запоріжці?) вимагають скасувати укази Президента України Віктора ЮЩЕНКА про присвоєння головнокомандуючому УПА Роману Шухевичу і провіднику ОУН Степану Бандері звань Героя України, а також указу "Про вшанування учасників боротьби за незалежність України" http://www.unian.net/ukr/news/news-360709.html
5 березня 2010 р. під час візиту до Москви новий Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ обіцяє Президенту РФ Медведєву до Дня Перемоги відмінити указ про присвоєння Степану Бандері звання Героя України http://www.unian.net/ukr/news/news-366084.html .
Чи наважиться Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ скасувати Указ свого попередника про присвоєння Степану Бандері звання Героя України - незабаром довідаємось. Але тоді в Україні розколу вже точно не минути і, як мінімум, для 1/3 українців новий Президент ніколи вже не стане своїм Президентом, а скоріше лютим ворогом та буде вважатись лакеєм іноземної держави. А за таких умов ні про які реформи вже не може бути й мови. А тоді попереду лише хаос, імпічмент, нові вибори. І дай Боже, щоб не обійшлось без крові!
Біографія С.Бандери
Степан Бандера (01.12.09 - 15.10.59)
Народився в с. Старий Угринів Калуського повіту на Станіславщині (тепер Івано-Франківщина) в родині греко-католицького священика.
В 1919 - 1927 навчався у Стрийській гімназії. На поч. 1922 став членом Пласту, а згодом - Організації Вищих Класів Українських Гімназій. Після закінчення гімназії намагався виїхати у Чехо-Словаччину для навчання в Українській Господарській Академії у Подебрадах, але не дістав дозволу від польських властей.
В 1928 Б., ставши членом Української Військової Організації, отримав призначення спочатку у відділ розвідки, пізніше - пропаганди. Одночасно належав до студентської організації Група Української Націоналістичної Молоді, що була тісно пов'язана з УВО.
В 1929 Б. вступив в Організацію Українських Націоналістів (ОУН).
З 1931 - член Крайової Екзекутиви ОУН на Західно-Українських-Землях (ЗУЗ), а з червня 1932 - заступник Крайового Провідника і референт пропаганди.
В червні 1933 на берлінській конференції ОУН Б. був офіційно затверджений Крайовим Провідником ОУН на ЗУЗ. Під час зустрічей з Є. Коновальцем Б. виклав власне бачення шляхів розбудови організації та розгортання національно-визвольного руху в Західній Україні.
В 1933 Б. спланував і провів шкільну акцію, спрямовану проти спроб польського уряду полонізувати українське шкільництво. Підтримуючи акції протесту Українського Національно-Демократичного Об'єднання проти спланованого голодомору 1932-33 в Наддніпрянській Україні, Б. доручив М. Лемику здійснити замах на радянського консула у Львові.
В 1934 Б., виконуючи постанову конференції ОУН у Берліні (1933), підготував замах на одного з головних організаторів політики “пацифікації” щодо українського населення Галичини і Волині міністра закордонних справ Польщі Б. Пєрацького.
В червні 1934 заарештований і в ході Варшавського процесу 1935-36 і Львівського процесу 1936 був засуджений до смертної кари, згодом заміненої на довічне ув'язнення.
З 1936 Б. разом з М. Лебедем, М. Климишиним, Я. Карпинцем, Є. Качмарським, Р. Мигалем та іншими націоналістами перебував у в'язниці “Swięty Krzyż” (“Святий Хрест”) у Варшаві. Після розвалу Польської держави у вересні 1939 звільнений з тюрми. Прибувши до Львова, Б. разом з активом ОУН протягом короткого часу виробив детальний план розбудови мережі ОУН на теренах всієї України.
В 1939 очолив течію в ОУН, яка стояла в опозиції до методів і тактики діяльності Проводу Українських Націоналістів під керівництвом А. Мельника. 10.2.1940 у Кракові був створений Революційний провід ОУН на чолі з Б., затверджений у квітні 1941 Великим Збором ОУН. Після початку радянсько-німецької війни 1941-45 ОУН ставить своїм завданням відновлення української державності. За розпорядженням Б. були сформовані три похідні групи ОУН (загальна кількість 6 тис. чол.), Дружини Українських Націоналістів (складалися з військових частин “Нахтігаль” і “Роланд”), організовано редакції газет.
30.6.1941 ОУН (під проводом Б.) проголосила у Львові відновлення на західноукраїнських землях української державності і сформувала орган крайової влади на чолі з Стецьком Ярославом - Українське Державне Правління.
6.7. 1941 Б. був заарештований окупаційними властями і після відмови скасувать акт відновлення Української держави ув'язнений у концентраційному таборі Саксенгаузен. У цей же час брати Б. були кинуті до німецького концтабору Освенцім, де загинули в 1942. Після звільнення з концтабору військами союзників Б. внаслідок постійної загрози арешту радянськими спецслужбами був змушений змінювати місце перебування. Жив в Інсбруку, Зеєнфельді, Мюнхені.
В лютому 1946 (за іншими даними - в 1947) Б. очолив провід Закордонних Частин ОУН (ЗЧ ОУН).
У грудні 1950 (за іншими даними - в серпні 1952) внаслідок розходження з питань стратегії і тактики визвольного руху з Крайовим Проводом ОУН Б. відмовився від посту голови Проводу ЗЧ ОУН.
В 1953-54 намагався врегулювати відносини між українськими еміграційними угрупуваннями і досягти консолідації всіх націоналістичних сил за кордоном.
В 1956 на Конференції 3Ч ОУН Б. знову був обраний головою Проводу. В наступні роки активізував роботу по налагодженню зв'язків з націоналістичним підпіллям в Україні і формуванням нової нелегальної структури ОУН на українських землях. Ця організаційна діяльність Б. серйозно занепокоїла керівництво СРСР.
15.10.1959 у Мюнхені агент КДБ Б. Сташинський пострілом із спеціально виготовленого пістолету (стріляв ампулами з ціаністим калієм) вбив Б. Похований на кладовищі у Мюнхені. Б. автор декількох праць, в яких ґрунтовно розроблено теологічні і теоретичні засади українського націоналізму, зокрема “Перспективи Української Національної Революції” (1958) та ін.
20 січня 2010 р. Президент України Віктор Ющенко присвоїв провідникові ОУН Степанові Бандері звання Героя України.
Матеріали по темі:
http://www.radiosvoboda.org/content/article/1936818.html
http://www.ukrnationalism.org.ua/movement/?banderadani - Автобіографія
http://yark.hiblogger.net/tag/%D3%EA%F0%E0%BF%ED%E0/
http://www.ukrnationalism.org.ua/movement/?banderabiography
http://narodna.pravda.com.ua/politics/49ea74947167a/
http://novosti.dn.ua/details/110772/
http://3xxl3.com/index.php?newsid=247
http://news.online.ua/280909/
http://crimea.unian.net/ukr/detail/18113
http://www.unian.net/ukr/news/news-365569.html
ЩОБ ЗНИЩИТИ КРАЇНУ – ДОСИТЬ ПІДМІНИТИ ЇЇ ІСТОРІЮ
Відомо, для того, щоб змінити сьогоднішню політику будь-якої держави треба всього-навсього змінити сприйняття цією державою своєї історії. Бандера, Шухевич, УПА – це героїчна історія НЕЗАЛЕЖНОЇ України. Як і Мазепа, наприклад. Але якщо Бандеру, Шухевича, УПА, як героїчну історію замінити, вибачте, на «історію» ворожу Україні, якимсь, радянського типу, замінниками, або навіть Т.Шевченком, до якого Москва, в принципі, не мала вже давно ніяких особливих претензій, Мазепу – Хмельницьким, чи іншими подібними постатями, то ця підміна неминуче змістить орієнтацію України на незалежність, що і треба нашим відкритим чи прихованим ворогам, які мріють про громадянську війну в Україні, щоб поділити її територію. За великим рахунком будь-який президент України, справжній президент, гордився б, що у нього є такі герої, на яких він може опертися, як на історію, щоб вести державу вперед. І лише обмежена людина буде радуватися, як іноземці, зацікавлені іноземці, ганьблять героїв його країни. Якщо Янукович дійсно посягне на Бандеру, Бандера неодмінно йому відомстить, тому, що історія мстить і дуже потужно. Януковичу не здолати Бандери, як не здолав його Сталін і Гітлер. А те, що Бандера не був військовим злочинцем доводить факт, що його не судив ніякий міжнародний суд в той час, як він відкрито проживав в Європі. Могила його там, в цивілізованій Європі, ціла і не ушкоджена на відміну від могил військових злочинців.
В. Кізка, заслужений журналіст України
